Размер шрифта:     
Гарнитура:GeorgiaVerdanaArial
Цвет фона:      
Режим чтения: F11  |  Добавить закладку: Ctrl+D
Смотреть все книги жанра: Научная Фантастика
Показать все книги автора:
 

«Якби ти був динозавром, коханий мій», Рейчел Свірська

Якби ти був динозавром, коханий мій, то ти був би тиранозавром. Невеличким, якихось п’ять футів і десять дюймів — такий само на зріст, як і в людській подобі. Ти мав би крихкі кістки та ходив би так делікатно та поштиво, як тільки міг би на масивних кігтях. Твої очі дивилися б із-під кістлявих надбрівних дуг пильно та лагідно.

Якби ти був тиранозавром, то я стала би служителькою зоопарку, аби мати змогу проводити весь час із тобою. Я приносила б тобі сирих курчат і живих кіз. Я дивилася б, як сяє на твоїх зубах запекла кров. Я постелила б собі на підлозі твоєї клітки, у вологій грязюці, підмостивши листя замість подушки. Коли ти не міг би спати, я співала б тобі колискових.

Якби я співала тобі колискових, я б невдовзі помітила, як швидко ти запам’ятовуєш музику. Ти підспівував би мені, а твій грубий вібруючий голос був би дивним контрапунктом до мого. Гадаючи, що я сплю, ти плакався б уночі піснями про нерозділене кохання.

Якби ти співав пісні про нерозділене кохання, я повезла б тебе на гастролі. Ми поїхали б на Бродвей. Ти стояв би на сцені, вгородивши кігті у мостини. Слухачі ридали б від меланхолійної краси твого співу.

Якби слухачі ридали від меланхолійної краси твого співу, вони б гуртом профінансували нові дослідження з метою відродження зниклих видів. Гроші рікою потекли б до наукових установ. Біологи розбирали б курчат, доки не спромоглися б дізнатись, як наділити їх зубатими щелепами. Палеонтологи б розкопували стародавні викопні рештки, шукаючи сліди колагену. Генетики додумалися б, як створити динозавра з нічого, відкривши, які саме послідовності ДНК кодують усе в живій істоті, від розміру її зіниць до того, що дає мозкові можливість споглядати захід сонця. Вони працювали б, доки не створили б тобі подругу.

Якби вони створили тобі подругу, я була б на твоєму весіллі старшою дружкою. Я б ніяково дивилася у зеленому шифоні, від якого виглядаю хворобливо блідою, та слухала твої обітниці. Звісно, я б ревнувала, а ще — сумувала, тому що хочу вийти за тебе заміж. Тим не менше, я знала б, що шлюб із іншою істотою, подібною до тебе, такою, що має твоє тіло, кістяк і генетичну матрицю, — це на краще. Я б заглядалася на те, як ви стоїте удвох коло вівтаря, і я любила б тебе ще більше, ніж зараз. На душі мені було б легко, тому що я знала б, що ми з тобою створили дещо нове на світі та водночас відродили дещо дуже старе. Також я була б чужою, тому що я позичила б у тебе щастя. Я потребувала б лише чогось блакитного[?].

Якби я потребувала лише чогось блакитного, я побігла б церквою, клацаючи підборами об мармур, доки не дісталася б вази біля передньої лави. Я витягла б гортензію небесного відтінку та притисла б її до серця, і моє серце забилося б, наче квітка. Я б розквітла. Моє щастя стало би пелюстками. Зелений шифон перетворився б на листя. Мої ноги були би блідими стеблами, а моє волосся — тендітними маточками. З моєї горлянки бджоли пили б екзотичні нектари. Я здивувала б усіх, хто зібрався, біологів, палеонтологів і генетиків, репортерів, роззяв і шанувальників музики, усіх людей, які (введені в оману спірально-скам’янілою мішурою клонованих динозаврів) гадають, ніби живуть у науково-фантастичному світі, хоча насправді вони живуть у світі магії, де можливо що завгодно.

Якби ми жили у світі магії, де можливо що завгодно, то ти був би динозавром, коханий мій. Ти був би створінням відважним і сильним, але ще й лагідним. Твої кігті та ікла з легкістю страшили б твоїх недругів. Тобі ж — крихкому, вродливому тобі в людській подобі — необхідно покладатися на розум і чарівність.

Тиранозаврові, навіть невеличкому, ніколи б не довелося протистояти п’ятьом грізним чоловікам, просякнутим джином і злобою. Тиранозавр показав би ікла, і вони злякалися б. Вони поховалися би під столами замість того, щоб їх перекидати. Вони схопилися б один за одного, аби заспокоїтись, а не взялися б за більярдні киї, якими вони тебе побили, називаючи тебе педиком, чуркою, трансом, бабою, чучмеком — усіма епітетами, які лише спадали їм на думку, незалежно від того, стосувалися вони тебе чи ні, кричачи та кричачи, тим часом як ти зісковзував на підлогу у пляму власної крові.

Якби ти був динозавром, коханий мій, я натренувала б тебе на запахи цих чоловіків. Я тихенько, зовсім тихенько підвела б тебе до них. Тим не менше, вони б тебе побачили. Вони побігли б. Ти вдихав би ніч, і твої ніздрі роздмухувалися б, а тоді ти б напав із раптовістю хижака. Я би споглядала, як ти зціджуєш із них життя — червоний потік, розлиття чогось блискучого та закрученого, — і я б сміялася, сміялася, сміялася.

Якби я сміялася, сміялася, сміялася, до мене врешті-решт прийшло би почуття провини. Я пообіцяла б ніколи більше так не робити. Я б відвертала очі від газет, коли там були б фотографії заплаканих удів тих чоловіків і їхніх дітей, що залишилися без батьків, так само, як вони, напевно, відвертають очі від газет, де можна побачити моє обличчя. В якому ж захваті репортери від мого обличчя, обличчя нареченої палеонтолога, яка наполовину спланувала весілля, вже замовила букети з гортензій і вже обрала для дружок сукні з зеленого шифону. Нареченої палеонтолога, яка чекає біля ліжка людини, що, ймовірно, так і не прокинеться.

Якби ти був динозавром, коханий мій, то ніщо не могло б тебе зламати, а якби тебе ніщо не могло зламати, то ніщо не могло б зламати мене. Я б розквітла найпрекраснішою квіткою. Я б радісно потягнулася до сонця. Я б вірила в те, що твої зуби та кігті берегтимуть тебе/мене/нас нині та завжди від дряпання крейди об більярдні киї, від човгання черевиків медсестер у лікарняному коридорі та від непевних ударів мого розбитого серця.